Порівняльний аналіз алгоритмів спрощення многокутників та ламаних ліній

Автор(и)

  • Дмитро Вікторович Коцур Київський національний університет імені Тараса Шевченка

DOI:

https://doi.org/10.31649/1681-7893-2018-36-2-5-13

Ключові слова:

многокутник, ламана лінія, візуалізація, алгоритм спрощення

Анотація

У статті проаналізовано існуючі на сьогодні алгоритми спрощення многокутників та ламаних ліній на площині. Проведено порівняльний аналіз оцінок складності алгоритмів, експериментально встановлено час виконання алгоритмів та побудовано криві залежності ступені спрощеності многокутника від значень похибки алгоритму.

Біографія автора

Дмитро Вікторович Коцур, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

аспірант кафедри математичної інформатики, факультету комп’ютерних наук та кібернетики

Посилання

B. P. Buttenfield, R. B. McMaster, (1991). Map Generalization: making rules for knowledge representation. New York: John Wiley & Sons.

V. Tereshchenko, Y. Tereshchenko, (2017). Triangulating a region between arbitrary Polygons. International Journal of Computing, 16, 3, 160-165.

M. Berg, O. Cheong, M. Kreveld, M. Overmars, (2008). Computational Geometry: Algorithms and Applications, (3rd ed.). Berlin: Springer.

N. Mustafa, S. Krishnan, G. Varadhan, S. Venkatasubramanian, (2006). Dynamic simplification and visualization of large maps. International Journal of Geographical Information Science, 20, 3, 273-302.

D. Douglas, T. Peucker, (1973). Algorithms for the reduction of the number of points required to represent a digitized line or its caricature. The Canadian Cartographer, 10, 2, 112–122. doi:10.3138/FM57-6770-U75U-7727

M. Visvalingam, J. D. Whyatt, (1993). Line generalisation by repeated elimination of points. Cartographic Journal, 30, 46-51.

K. Reumann, A. P. M. Witkam, (1973). Optimizing curve segmentation in computer graphics. In Proc. International Computing Symposium, 467–472.

H. Opheim, (1982). Fast data reduction of a digitized curve. Geo-Processing, 2, 33–40.

T. Lang, (1969). Rules for robot draughtsman. Geographical Magazine, 42, 50-51.

Z. Zhao, A. Saalfeld, (1997). Linear-time sleeve-fitting polyline simplification algorithms. InProc. Annual Convention and Exposition Technical Papers, 214-223.

J. Song, R. Miao, (2016). A Novel Evaluation Approach for Line Simplification Algorithmstowards Vector Map Visualization. International Journal of Geo-Information, 5, 12, 223. doi: 10.3390/ijgi5120223

C. Maple, (2003). Geometric design and space planning using the marching squares andmarching cube algorithms. In Proc. International Conference on Geometric Modeling and Graphics, 90-95. doi: 10.1109/GMAG.2003.1219671

P. Cignoni, C. Rocchini, R. Scopigno, (1998). Metro: Measuring Error on Simplified Surfaces.Computer Graphics Forum, 17, 2, 167–174.

##submission.downloads##

  • PDF
    Завантажень: 208
Переглядів анотації: 313

Опубліковано

2019-07-08

Як цитувати

[1]
Д. В. Коцур, «Порівняльний аналіз алгоритмів спрощення многокутників та ламаних ліній», Опт-ел. інф-енерг. техн., вип. 36, вип. 2, с. 5–13, Лип 2019.

Номер

Том 36 № 2 (2018)

Розділ

Методи та системи оптико-електронної і цифрової обробки зображень та сигналів

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).