НЕЙРОМЕРЕЖЕВИЙ МЕТОД ІДЕНТИФІКАЦІЇ КОМП'ЮТЕРНИХ АТАК

Автор(и)

  • М. П. Комар Тернопільський національний економічний університет

Анотація

В даній статті представлена система аналізу мережевого трафіку для виявлення мережевих атак на комп'ютерні системи, заснована на застосуванні методу штучного інтелекту - штучних нейронних мережах. Застосування нейронних мереж дозволило створити «інтелектуальну» систему, в якій детектори здатні ефективно виявляти не тільки відомі, але і невідомі комп'ютерні атаки. Наведено структуру і алгоритми навчання та функціонування нейромережевих детекторів. Представлені результати досліджень, що доводять ефективність розробленого підходу.

Біографія автора

М. П. Комар, Тернопільський національний економічний університет

аспірант кафедри інформаційно-обчислювальних систем та управління,

##submission.downloads##

  • PDF
    Завантажень: 364
Переглядів анотації: 259

Як цитувати

[1]
М. П. Комар, «НЕЙРОМЕРЕЖЕВИЙ МЕТОД ІДЕНТИФІКАЦІЇ КОМП’ЮТЕРНИХ АТАК», Опт-ел. інф-енерг. техн., вип. 20, вип. 2, с. 105–109, Жов 2013.

Номер

Том 20 № 2 (2010)

Розділ

Системи технічного зору і штучного інтелекту з обробкою та розпізнаванням зображень

Метрики

Завантаження

Дані завантаження ще не доступні.

Ліцензія

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).